Класи небезпеки вантажів

ADR (фр. Accord Dangereuses Route) – європейська угода про міжнародні перевезення небезпечних вантажів. 

Небезпечний вантаж — це речовини, які під час транспортування створюють ризик шкоди здоров’ю, життю людей та/або навколишньому середовищу. Перевезення небезпечних вантажів, окрім ADR, регулюється відповідно до Тимчасової інструкції «Про перевезення небезпечних вантажів автотранспортом» Міністерства сполучення.

Угода ADR діє на території всіх країн ЄС, а також у Казахстані, Азербайджані, Марокко, в Росії (аналогічна назва ДОПІГ). 

Небезпечні вантажі за характером та ступенем небезпеки: класифікація

Клас 1 – вибухові матеріали, які можуть вибухнути або загорітися. І пристрої, які містять вибухові речовини та засоби підривання, призначені для виробництва піротехнічного ефекту;

Підкласи

1.1 – піротехнічні, вибухові речовини/вироби з небезпекою масового вибуху (миттєве охоплення всього вантажу);
1.2 – піротехнічні, вибухові речовини/вироби, які не вибухають масою;
1.3 – піротехнічні, вибухові речовини/вироби, які мають небезпеку загоряння з незначною вибуховою дією або без неї;
1.4 – піротехнічні, вибухові речовини/вироби, які несуть незначну небезпеку вибуху під час транспортування тільки у разі ініціювання або запалення, що не руйнують пристрої та упаковки;
1.5 – вибухові речовини з небезпекою масового вибуху, які настільки нечутливі, що під час транспортування ініціювання або перехід від горіння до детонації малоймовірні;
1.6 – вироби, які містять нечутливі до детонації речовини та характеризуються низькою ймовірністю випадкового ініціювання;

*Вибухові суміші газів, пари та пилу не розглядаються як вибухові речовини.

Клас 2 – стислі, зріджені охолодженням і розчинені під тиском гази, які відповідають бодай однй із цих умов:

• абсолютний тиск пари при температурі 50°С дорівнює або вище 3 кгс/см2 (300 КПа);
• критична температура нижче 50°С.

За фізичним станом гази поділяються на:

• Стислі. Критична температура нижче -10°С;
• Скраплені. Критична температура дорівнює або вище -10°С, але не нижче 70°С;
• Скраплені. Критична температура яких дорівнює або вище 70°С;
• Розчинені під тиском;
• Скраплені переохолодженням;
• Аерозолі та стислі гази, які попадають під дію спеціальних приписів.

Підкласи

2.1 – незаймисті гази;

2.2 – незаймисті отруйні гази;

2.3 – легкозаймисті гази;

2.4 – легкозаймисті отруйні гази;

2.5 – хімічно нестійкі;

2.6 – хімічно нестійкі отруйні.

Клас 3 – легкозаймисті рідини, суміші рідин, а також рідини, що містять тверді речовини в розчині або суспензії, які виділяють легкозаймисті пари з температурою спалаху у закритому тиглі 61°С і нижче.

3.1 – легкозаймисті рідини з низькою температурою спалаху та рідини з температурою спалаху в закритому тиглі нижче -18°С або мають температуру спалаху в поєднанні з іншими небезпечними властивостями, крім легкозаймистості;

3.2 – легкозаймисті рідини з середньою температурою спалаху – рідини з температурою спалаху в закритому тиглі від -18 до +23°С;

3.3 – легкозаймисті рідини з високою температурою спалаху – рідини з температурою спалаху від 23 до 61°С включно в закритому тиглі.

Клас 4 – легкозаймисті речовини і матеріали, окрім тих, що класифіковані, як вибухові, які здатні під час перевезення спалахувати від зовнішніх джерел займання внаслідок тертя, поглинання вологи, мимовільних хімічних перетворень, а також при нагріванні.

4.1 – легкозаймисті тверді речовини, що можуть спалахувати від короткочасного впливу зовнішніх джерел займання (іскри, полум’я або тертя) і активно горіти;

4.2 – самозаймисті речовини, які в звичайних умовах транспортування можуть мимовільно нагріватися і займатися;

4.3 – речовини, що виділяють займисті гази при взаємодії з водою.

Клас 5 – окислювальні речовини та органічні пероксиди, які можуть виділяти кисень, підтримувати горіння, а також у певних умовах або суміші з іншими речовинами викликати самозаймання та навіть вибух.

5.1 – окислюючі речовини. Вони самі по собі не горючі, але сприяють легкій займистості інших речовин і виділяють кисень під час горіння, тим самим збільшуючи інтенсивність вогню;

5.2 – органічні пероксиди. Здебільшого вони горючі, можуть діяти як окислювальні речовини та небезпечно взаємодіяти з іншими речовинами. Деякі з них легкозаймисті і чутливі до ударів або тертя.

Клас 6 – отруйні та інфекційні речовини, які можуть викликати отруєння, захворювання або навіть смерть. 

6.1 – отруйні (токсичні) речовини, що спричиняють отруєння під час вдиханнія (парів, пилу), потрапляння всередину або при прямому контакті зі шкірою;

6.2 – речовини та матеріали, що мають хвороботворні мікроорганізми, які небезпечні для людей і тварин.

Клас 7 – радіоактивні речовини з питомою активністю понад 70 кБк/кг (нКі/г).

Клас 8 – їдкі та корозійні речовини, які завдають шкоди шкірі, очам, дихальним шляхам, викликають корозію металів та пошкоджують транспортні засоби, споруди, вантажі, а також можуть створити пожежу при взаємодії з органічними матеріалами або деякими хімічними речовинами.

8.1 – кислоти;

8.2 – луги;

8.3 – їдкі та корозійні речовини.

Клас 9 – речовини з досить низькою небезпекою під час транспортування. Вони не віднесені до жодного з попередніх класів, але потребують певних правил для перевезення та зберігання.

9.1 – тверді, рідкі горючі речовини і матеріали, які за певних умов можуть стати небезпечними (горючі рідини з температурою спалаху від +61°С до +100°С у закритій посудині, волокна та інші аналогічні матеріали);

9.2 – речовини, які перетворюються на їдкі та корозійні за певних умов.

Перелік груп “особливо небезпечних вантажів” за ГОСТ 19433-88

1. Вибухові речовини;
2. Радіоактивні речовини;
3. Незаймисті неотруйні гази, що окислюють;
4. Отруйні гази окислюючі;
5. Отруйні гази, окислюючі, їдкі (або) корозійні;
6. Легкозаймисті рідини з температурою спалаху менше мінус 18°С отруйні;
7. Легкозаймисті рідини з температурою спалаху менше мінус 18°С їдкі та (або) корозійні;
8. Легкозаймисті рідини з температурою спалаху від мінус 18°С до плюс 23°С їдкі та (або) корозійні;
9. Легкозаймисті рідини з температурою спалаху від мінус 18°С до плюс 23°С отруйні, їдкі та (або) корозійні;
10. Легкозаймисті тверді речовини їдкі та (або) корозійні;
11. Легкозаймисті тверді речовини, що саморозкладаються при температурі не більше 50°С з небезпекою розриву упаковки;
12. Тверді речовини, що самозаймаються, отруйні;
13. Самозаймисті тверді речовини їдкі та (або) корозійні;
14. Речовини, що виділяють горючі гази при взаємодії з водою, легкозаймисті;
15. Речовини, що виділяють горючі гази при взаємодії з водою, самозаймисті та отруйні;
16. Речовини, що виділяють горючі гази при взаємодії з водою, легкозаймисті, їдкі та (або) корозійні;
17. Окислюючі речовини отруйні, їдкі та (або) корозійні;
18. Органічні пероксиди вибухонебезпечні, що саморозкладаються при температурі не більше 50°С;
19. Органічні пероксиди, що саморозкладаються при температурі понад 50°С;
20. Органічні пероксиди вибухонебезпечні;
21. Органічні пероксиди без додаткового виду небезпеки;
22. Органічні пероксиди їдкі для очей;
23. Органічні пероксиди легкозаймисті;
24. Органічні пероксиди легкозаймисті, їдкі для очей;
25. Отруйні речовини, леткі без додаткового виду небезпеки;
26. Отруйні речовини, леткі легкозаймисті, з температурою спалаху трохи більше 23°С;
27. Отруйні речовини, леткі легкозаймисті, з температурою спалаху більше 23 ° С, але не більше 61 ° С;
28. Отруйні речовини, леткі їдкі та (або) корозійні;
29. Їдкі та (або) корозійні, що мають кислотні властивості отруйні та окислювальні;
30. Їдкі та (або) корозійні, які мають кислотні властивості, окислювальні;
31. Їдкі та (або) корозійні, що мають кислотні властивості, отруйні;
32. Їдкі та (або) корозійні, що мають основні властивості, легкозаймисті, з температурою спалаху від 23°С до 61°С;
33. Їдкі та (або) корозійні, що мають основні властивості, окислювальні;
34. Їдкі та (або) корозійні різні, отруйні та окислювальні;
35. Їдкі та (або) корозійні різні, легкозаймисті, з температурою спалаху не більше 23°С;
36. Їдкі та (або) корозійні різні, легкозаймисті, з температурою спалаху від 24°С до 61°С;
37. Їдкі та (або) корозійні різні, отруйні.

Крім цього договору, у Європі діють ще такі договори для перевезення небезпечних вантажів:

IMDG – договір з перевезення небезпечних вантажів морським транспортом.

ICAO-TI — договір на перевезення небезпечних вантажів авіатранспортом.

RID – договір про перевезення небезпечних вантажів залізничним транспортом. Створено спеціальний список небезпечних речовин ООН (понад 3000 найменувань). Кожна небезпечна речовина, яка внесена до цього списку, має чотиризначний номер – ідентифікаційний – за списком небезпечних речовин ООН. За ним можна дізнатися точну назву небезпечної речовини, яка транспортується.

Дозволяється перевозити небезпечну речовину одного класу лише за призначеними для нього правилами.

Дані класи небезпечних вантажів утворені за:

1. Основною небезпекою речовини під час її транспортування.

2. Фізичним станом речовини під час транспортування (твердий, рідкий, газоподібний).

Якщо речовина має більше однієї небезпеки, то договір визначає головну і додаткову небезпеку. Штучно створені небезпеки не враховуються. Весь перелік небезпечних речовин розбитий на 13 класів. Нумерація від 1 до 9.

Види небезпек

• Вибухонебезпечність;
• Вогненебезпечність;
• Отруйність (токсичність);
• Їдкість (корозійність);
• Радіоактивність;
• Окислення.

Вантажі діляться на класи небезпеки відповідно до класифікації договору ADR:

1 клас – вибухові матеріали та предмети;

2 клас – стислі, зріджені та розчинені під тиском гази;

3 клас – легкозаймисті рідини;

4.1 клас – легкозаймисті тверді речовини;

4.2 клас – самозаймисті речовини;

4.3 клас – речовини, що виділяють займисті гази при зіткненні з водою;

5.1 клас – окислюючі речовини;

5.2 клас – органічні пероксиди;

6.1 клас – отруйні речовини;

6.2 клас – побічні продукти переробки тварин та інфекційні речовини;

7 клас – радіоактивні матеріали;

8 клас – корозійні речовини;

9 клас – інші небезпечні речовини.

Документи ADR

Записи до товарно-транспортних накладних. Накладна має бути написана державною мовою вантажовідправника. Якщо ця мова не є англійською, французькою, німецькою, то додатково пишеться однією з них.

При записі в накладній найменування небезпечного вантажу, що перевозиться, вказується:

1. ідентифікаційний номер UN…(або ANO…)(приклад: 1831).
2. записується повна назва небезпечного вантажу.
3. вказуються клас головної небезпеки (називається номер знаку головної небезпеки) і, якщо є, то клас додаткової небезпеки (у дужках номер знаку додаткової небезпеки) – 8 (6.1), а також вказується група упаковки, якщо вона є.

Небезпечні відходи

Небезпечні відходи, які містять речовини, що є у списку небезпечних вантажів ООН, повинні перевозитися як небезпечні вантажі. Приклад запису: Відходи, UN 1125, бутіламін, 3 (8), II. Письмова інструкція для автоводія, що перевозить небезпечний вантаж — Аварійна картка. Цю картку складає відправник вантажу і не пізніше, ніж перед навантаженням, передає її водієві.

Ця картка складається на кожен небезпечний вантаж або групу небезпечних вантажів з однаковою небезпекою (якщо вантажі належать до одного класу з однаковою небезпекою). Зберігати цю картку необхідно в кабіні автомобіля в доступному місці (наприклад, у Швеції зберігають у кишені дверей водія).

Ця картка необхідна для водія та рятувальним службам для інформації про небезпечний вантаж, що перевозиться, та у разі виникнення ДТП. Картка повинна бути оформлена мовами тих країн, по території яких проходить маршрут перевезення, зрозумілою для водія мовою (кожною мовою країн, що входять в договір ADR). Вантажовідправник погоджує маршрут із перевізником для оформлення мов картки-ек. Він заздалегідь повідомляє перевізника про вантаж, маршрут, додаткові засоби захисту та обладнання. За зміст картки водій відповідальності не несе.

Види упаковок та маркування

Відправник вантажу вибирає упаковку небезпечного вантажу. Подвійна упаковка застосовується та, що не розбирається. Якщо упаковку можна розбирати, тоді вона комбінована. Часто застосовуються IBC (Intermmedian Bulk Container) – контейнер середньої вантажопідйомності до 3000 літрів. Такі контейнери вважаються упаковками.

Необхідно перевіряти маркування вантажу, також бов’язковим є знак небезпеки – ромб з довжиною ребра трохи більше 100 мм. Обов’язкове розташування всіх знаків небезпеки з одного боку упаковки. Надійність упаковки позначається латинськими літерами X, Y, Z. X – дуже надійна.

Групи упаковок І, ІІ, ІІІ. Y – просто надійна. Групи упаковок ІІ та ІІІ. Z – задовільної надійності. Група упаковки лише III. Обов’язково потрібно порівнювати групу упаковки та надійність.