Авіаперевезення

Incoterms 2010 (почав діяти з 01.01.2011 р.) – це комплекс міжнародних правил, які застосовуються у світовій торгівлі, і визнаються у всьому світі урядовими органами, юридичними компаніями та комерсантами. 

Сфера дії Інкотермс 2010 поширюється на права і обов'язки сторін за договором купівлі-продажу в частині поставки товарів.

Чим відрізняється Incoterms 2010 від попереднього – Incoterms 2000?

 У Інкотермс 2010 сформувались два нові положення – DAT і DAP, які можуть використовуватись, як мультимодальні. І при цьому скасували 4 терміни, які найменш використовувались на практиці: DAF, DES, DEQ і DDU.

*DAP – delivered at place (доставка до пункту), DAT – delivered at terminal (доставка до терміналу).

• DAT заміняє термін DEQ: товар надається покупцеві у нерозвантаженому вигляді із транспортного засобу, що прибув. 

• DAP заміняє відразу три терміни – DAF, DES и DDU.  Він означає, що продавець виконав свої обов'язки тоді, коли надав покупцю товар, який уже готовий до розвантаження у призначеному місці. 

По-новому визначаються витрати і ризики в умовах доставки FOB, CFR і CIF.

*FOB (франко-борт), CFR (вартість і фрахт) і CIF (вартість, страхування і фрахт).

Згідно з новим Інкотермс 2010, перехід ризиків встановлюється після повного відвантаження вантажу на борт судна.

Структура термінів Incoterms 2010. Визначення абревіатури E, F, C, D

• Е – продавець має мінімальні зобов'язання, він обмежуються наданням товару в розпорядження покупця;

• F – зобов'язання обмежуються відправкою товару покупцю, коли основна частина поставки не оплачена;

• С – оплата основної частини перевезення здійснюється у повному обсязі. Обов'язки переходять, коли вантаж прибуває до терміналу;

• D – витрати і ризики продавця максимальні. Зобов'язання переходять тоді, коли покупець отримав товар "на руки".

Варто зазначити, що всередині груп основні зобов'язання дещо різняться. Наприклад, в групі С (СIF і CIP) продавець має додатково застрахувати товар. У групі D (DDP) – повинен сплатити імпортні мита. А в групах F і D відмінності пов'язані з навантаженням/розвантаженням.

Incoterms 2010

Категорія E

Відвантаження

Категорія F

Основне перевезення не оплачено продавцем

Категорія C

Основне перевезення оплачено продавцем

Категория D

Доставка

ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ ПІДПРИЄМЦЯМ ІЗ УКРАЇНИ ПРО ІНКОТЕРМС 2010

Коли починає діяти Інкотермс 2010?

Інкотермс 2010 (International Commercial Terms) була опублікована Міжнародною торговою палатою (International Chamber of Commerce) і широко застосовується у міжнародній торгівлі з 1 січня 2011 року поряд зі старими збірниками правил, серед яких найпопулярніші Інкотермс 1990 та Інко. В Україні складається особлива ситуація із набуттям чинності оновленої версії Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів.

Інкотермс в Україні – це прописані законом певні правила, які стануть у нашій країні обов'язковими (для органів державного регулювання та контролю) через 10 днів з моменту їх опублікування у газеті "Урядовий кур'єр". На сьогодні, згідно з Указои Президента України "Про застосування міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів" від 04.10.94 N 567/94, обов'язковою є редакція 2000 року. Застосування нових правил Інкотермс 2010 у чинному законодавстві поки що не врегульоване і перекладу українською немає.

Як застосування Інкотермс 2010 при митному оформленні вантажів

Нові умови постачання (DAT та DAP) у Інкотермс 2010 вже з'явилися у Класифікаторі умов постачання, який застосовується при декларуванні товарів (наказ ДМСУ від 31.12.2010 N 1572). При цьому Державна митна служба України застерігає: "Умови постачання за кодами DAT та DAP до офіційного опублікування правил Інкотермс 2010 не можуть використовуватись при укладанні зовнішньоекономічних договорів (контрактів) з права України...". Це означає, що використання Інкотермс 2010 залежить від права, яке застосовується до договору.

Правила, за якими визначається право, яке застосовується до зовнішньоторговельної угоди

У законі "Про зовнішньоекономічну діяльність" у статті 6 вказано, що потрібно застосовувати або право, що обране двома сторонами договору, або право країни продавця.

Варто зазначити, якщо зовнішньоекономічний договір був виведений з правового поля України, то можна опиратися на Інкотермс 2010 і вказувати нові коди поставки у митній декларації. 

Чи варто хвилюватися щодо Інкотермс 2010

Усе залежить від умов, які прописані у вашому контракті. Якщо у договорі ви опираєтесь на попередні версії Інкотермс або не використовуєте дані правила зовсім, то можете ігнорувати зміни, які набувають чинності.

У випадку, якщо ви все-таки посилаєтесь на Інкотермс, зверніть увагу на те, що з 01.01.2011 року будь-яке посилання на Інкотермс у контракті, який підписаний 1 січня або пізніше, означатиме посилання на Інкотермс 2010 (якщо, звичайно, сторони не домовляться по-іншому). Тож у такому випадку потрібно подумати, які поправки внести для відповідності договорів Інкотермс 2010.

Таким чином необхідно:

• перевірити діючі контракти;
• додати зміни з урахуванням Incoterms 2010;
• зробити необхідні редагування у стандартному контракті, який буде використовуватися надалі.

Основні важливі зміни, про які потрібно знати

1. Зникли чотири терміни DAF, DES, DEQ та DDU і ввелися дві нові умови постачання DAP і DAT.
2. Створено два класи Інкотермс:

• правила для будь-якого виду транспорту;
• правила для морських та річкових перевезень (Інкотермс 2000 мав чотири класи).

3. Правила тепер діють як на міжнародні, так і на внутрішніх постачання.
4. Введено посилання на використання електронних записів.
5. Переглянуто страхове покриття з урахуванням правок, внесених до Institute Cargo Clauses (Інститут лондонських страховиків).
6. Чітко розподілені витрати на терміналі.

Для чого потрібні зміни в Інкотермс 2010?

Прийняття рішення про зниження кількості умов було зумовлено тим, що трейдери часто обирали неправильні або заплутані умови, які ведуть до суперечливих контрактів. Нові ж умови не залежать від обраного транспорту. При визначенні митної вартості товарів, які поставлені відповідно до нових умов, необхідно врахувати, що на умовах DAT у вартість товару входять витрати як на перевезення до узгодженого сторонами терміналу, так і на розвантаження на такому терміналі (без витрат на страхування).

На умовах DAP до фактурної вартості входить лише вартість перевезення до зазначеного сторонами місця без розвантаження та страхування. Визначення митної вартості товарів, що імпортуються, полегшується тим, що нові правила вводять зобов'язання обох сторін надавати всю необхідну інформацію на запит у випадках проведення митного імпортно-експортного очищення. Попередня версія Інкотермс не зобов'язувала до такого виду співпраці. 

Джерело: "Митна консультація"

Максимальне комерційне завантаження: 20 т.

Вантажна кабіна

Передній вантажний відсік №1

Задній вантажний відсік №2

Розмір вантажного люка 2,4х3,1 м

Граничні габарити розсипного вантажу та колісної техніки (ВхШхД): 2,3 х 2,5 х 13 м
Допустимий тиск на підлогу: 800-3100 кг*с/м2

Кількість та висота засобів пакетування:

• ПАВ-2,5 (висота завантаження не більше 1,9 м) – 8 шт.
• ПАВ-5,6 (висота завантаження не більше 2 м) – 4 шт.
• УАК-2,5 – 8 шт.
• УАК-5А – 4 шт.

Ан-24

Максимальне комерційне завантаження: 5,5 т

Максимально допустиме завантаження:

• передній багажник: 900 кг;
• задній багажник: 1170 кг.

Передній багажник:

• вантажні двері (ВхШ): 1,1x1,2 м;
• граничні габарити вантажу (В/Д/Ш): 0,6 х 1,5 х 0,8 м.

Задній багажник:

• вантажні двері (ВхШ): 0,75х1,41 м;
• граничні габарити вантажу (В/Д/Ш): 1,5 x 0,7 x 1,0 м.

Допустимий тиск на підлогу: 400 кгс/кв. м.

Ан-26

• Максимальне комерційне завантаження: 5,5 т;
• Об'єм вантажного відсіку: 50 м³;
• Розміри вантажного люку: 1,60 х 2,0 м;
• Граничні габарити вантажу (ВхШхД): 1,6 х 2,2 х 5 м.

Ан-124-100 РУСЛАН

• Максимальне комерційне завантаження: 120 т;
• Об'єм вантажного відсіку: 750 м3;
• Розміри вантажного люку: 6,40 x 4,40 м.

Ту-134/134А

Максимальне комерційне завантаження: 8600 кг.

Максимально допустиме завантаження:

• передній багажник: 1920 кг;
• задній багажник: 2700 кг.

Передній багажник:

Задній багажник:

• Максимальна маса моногрузу: 200 кг;
• Допустимий тиск на підлогу: 500/600 кгс/кв. м.

Ту-154Б 

Максимальне комерційне завантаження: 18 000 кг.

Багажно-вантажний відсік № 1:

Багажно-вантажний відсік № 2:

Негерметичний відсік у хвостовій частині № 3:

Допустимий тиск на підлогу: 600 кгс/кв. м.

Як-40К

• Максимальні габарити вантажу: 1,3 х 1,15 х 2,5 м;
• Максимальна маса моногрузу: 200 кг;
• Допустимий тиск на підлогу: 300–3200 кгс/м2.

Як-42

Максимальне комерційне завантаження: 14,5 т.

Передній вантажний відсік:

Задній вантажний відсік:

• Максимальні габарити вантажу для АК-0,7: 1,1 х 0,7 х 1 м;
• Допустимий тиск на підлогу: 400 кгс/кв. м.

Як-42Д (варіант 120 місць)

Максимальне комерційне завантаження:

• безконтейнерний варіант: 8600 кг;
• контейнерний варіант: 12 820 кг.

Максимальна маса моногрузу: 300 кг

Передній вантажний відсік:

• Об'єм: 19 куб. м;
• Люк: 1,35 x 1,48 м.

Задній вантажний відсік:

• Об'єм: 6,9 куб. м;
• Люк: 1,35 x 1,48 м.

Допустимий тиск на підлогу: 600 кгс/кв. м.

ІЛ-62

• Максимальне комерційне завантаження: 5 т;
• Об'єм вантажного відсіку: 48 м³.

Розміри вантажних люків:

• 1,31 х 1,21 м;
• 1 х 1,26 м;
• 1,07 х 1,15 м;
• 0,70 х 0,78 м.

Іл-76 

• Максимальне комерційне завантаження: 48 т;
• Об'єм вантажного відсіку: 180 м³;
• Розміри вантажних люків: 3,40 x 3,25 м;
• Граничні габарити вантажу (ВхШ): 3,25 х 3,15 м;
• Максимальна маса моногрузу: 10–20 т.

ІЛ-86

Іл-86 – широкофюзеляжний, далекомагістральний пасажирський літак. Він може перевозити від 2 до 15 т вантажу за повного пасажирського завантаження залежно від маршруту. Має дві трюми, що розташовуються під підлогою, складаються з п'яти відсіків. Відсіки 2 та 4 призначені для перевезення контейнерів АК-1.5. Відсіки 1, 3 та 5 використовуються для багажу та штучних вантажів.

• Максимальне комерційне завантаження: 15 т;
• Об'єм вантажного відсіку: 100 м³.

Розміри вантажних люків:

• 1,23 х 2,30 м;
• 1,84 х 2,40 м.

Відсік 1: багаж / вантаж, що завантажується поштучно.
Відсік 2: вісім АК-1.
Відсік 3: багаж / вантаж, що завантажується поштучно.
Відсік 4: вісім АК-1,5.
Відсік 5: багаж / вантаж, що завантажується поштучно.

ІЛ-96-300

• Максимальне комерційне завантаження: 15 т;
• Об'єм вантажного відсіку: 100 м3.

Розміри вантажних люків:

• 1,78 х 1,82 м;
• 0,87 х 1 м.

Airbus A310

Вантаж/багаж транспортуються у трьох вантажних кабінах, розташованих під підлогою та позначених як FWD, AFT та Bulk.

Вантажні кабіни FWD і AFT обладнані двома незалежними напівавтоматичними навантажувальними пристроями з керуванням одним оператором.

Вантажний пристрій у кабіні AFT розрахований на подачу 60,4 х 125 дюймів. (2L3P) піддонів та напіврозмірних контейнерів. Задня вантажна кабіна Bulk призначена для перевезення багажу, поштучних вантажів та тварин. Вона оснащена стягуючими мережами.

Вантажопідйомність при повному пасажирському завантаженні: до 2 т. Місткість вантажних кабін: 10 контейнерів АК 1.5, Розміри вантажних люків: 2,44 х 1,71 м та 1.81 х1.71м

• Максимальне комерційне завантаження: 7 т;
• Об'єм вантажного відсіку: 46 м³.

Місткість вантажних кабін:

Розміри вантажних люків:

• 2,44 х 1,71 м;
• 1,81 х 1,71 м.

Airbus A319-100 (A319)

Переднє відділення:

• Максимальне комерційне завантаження: 7,3 м³, 2268 кг;
• Люк: 1,24 х 1,82 х 1,19 м.

Заднє відділення:

• Максимальне комерційне завантаження: 10,1 м³, 3021 кг;
• Люк: 11,24 х 1,82 х 1,19 м.

Відділення розсипного вантажу:

• Максимальне комерційне завантаження: 6,1 м³, 1497 кг;
• Люк: 0,78 х 0,93 х 1,16 м.

Airbus A320-200 (A320А)

Переднє відділення:

• Максимальне комерційне завантаження: 3 места 1,56 х 1,53 х 1,16 м;
• Люк: 1,19 х 1,82 х 1,16 м.

Заднє відділення:

• Максимальне комерційне завантаження: 4 места 1,56 х 1,53 х 1,16 м;
• Люк: 11,24 х 1,82 х 1,19 м.

Відділення розсипного вантажу:

• Максимальне комерційне завантаження: 5 м³, 1497 кг;
• Люк: 0,78 х 0,93 х 1,16 м.

Airbus A321-100 (A321А)

Переднє відділення:

• Максимальне комерційне завантаження: 5 місць 1,56 х 1,53 х 1,16 м;
• Люк: 1,19 х 1,82 х 1,16 м.

Заднє відділення:

• Максимальне комерційне завантаження: 5 місць 1,56 х 1,53 х 1,16 м;
• Люк: 1,19 х 1,82 х 1,16 м.

Відділення розсипного вантажу:

• Максимальне комерційне завантаження: 5 м³, 1497 кг;
• Люк: 0,78 х 0,93 х 1,16 м.

Boeing 737-300 (В737-300)

Переднє відділення:

• Максимальне комерційне завантаження: 10,2 м³, 2269 кг;
• Люк: 0,89 х 1,22 х 0,86 м.

Заднє відділення:

• Максимальне комерційне завантаження: 15,5 м³, 3462 кг;
• Люк: 0,84 х 1,22 х 0,86 м.

Boeing 767-300

• Максимальне комерційне завантаження: 9 т;
• Кабіна 1: два PAG /ААР або чотири AKC;
• Кабіна 2: два PAG /ААР або чотири АКС;
• Кабіна 3: чотири АКС;
• Кабіна 4: три АКС;
• Кабіна 5: тільки вантажі, що завантажуються поштучно.

Boeing 777-200

• Передня кабіна: 18 контейнерів ЛД-3;
• Кабіна AFT: 14 контейнерів ЛД-3
• Поштучний вантаж: 600 куб. фут /17м³.

Boeing 777-200

Сімейство широкофюзеляжних пасажирських літаків для авіаліній великої протяжності. На Боїнгу 777 встановлено абсолютний рекорд дальності для пасажирських літаків: 21601 км, це найбільший у світі двомоторний реактивний пасажирський літак.

• Передня кабіна: 18 контейнерів ЛД-3
• Кабіна AFT: 14 контейнерів ЛД-3
• Поштучний вантаж: 600 куб. фут /17 м³.

McDonnel Douglas DC-10-40F

ДС-10-40Ф є широкофюзеляжним далекомагістральним пасажирським літаком, здатним перевозити 74 т вантажу. ДС 10 має два трюми, розташовані під підлогою, що складаються з чотирьох кабін. Перший трюм (кабіна 1 і 2) та кабіна 3 заднього трюму призначені для транспортування вантажних одиниць (ULD), а кабіна 4 використовується для перевезення лише штучних неконсолідованих вантажів

Стандартна конфігурація BA ULD

Кабіна

1 – два контейнери AAP + 4AKE;
2 – два контейнери AAP;
3 – десять контейнерів AAP;
4 – тільки штучні.

Неконсолідовані вантажі КАБІНА 1

3 контейнери ААР, або 10 контейнерів АКЕ або 1 ААР + 6 АКЕ КАБІНА 2 6 АКЕ + 1 ААР + 2 АКЕ.

ГОЛОВНА ПАЛУБА:

27 піддонів 88" х 125" + 10 контейнерів ЛД-3.

Міжнародна товарно-транспортна накладна CMR

CMR супроводжує договір на міжнародне перевезення вантажу автотранспортом. Для використання накладної достатньо, щоб хоча б в одній із країн, між якими здійснюється доставка, було прийнято Конвенцію про договір міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом (КДПН).

Порядок заповнення:

Графа 1. Вказується фірма – відправник, її повна адреса, країна, місто, індекс, вулиця, номер будинку. Якщо товар вирушає до Росії за дорученням контрактоутримувача третьою фірмою, то вказується назва цієї фірми і робиться приписка: «за дорученням». Наприклад: «фірма "В" (відправник) за дорученням» фірми "А" (контрактоутримувач).

Графа 2. Вказується найменування фірми-одержувача, її повну адресу, країна, місто, індекс, вулиця, номер будинку.

Графа 3. Адреса місця остаточного розвантаження товару (склад фірми – одержувача).

Графа 4. Адреса місця завантаження товару та дата завантаження.

Графа 5. Вписуються номери інвойсів (рахунків – фактур, рахунків – проформ), номер книжки МДП (TIR), якщо є номери сертифікатів (ветеринарного, фітосанітарного, відповідності тощо).

Графа 6. 7. 8. 9.10. 11. 12. Вказуються кількість місць, рід упаковки, найменування продуктів, коди ТН ЗЕД, вага брутто.

Графа 13. Важлива графа. Зазначається митний орган отримувача (митниця, митний пост та код митного посту), склад тимчасового зберігання або митний склад, його адреса та номер ліцензії (бажано з датою закінчення терміну дії ліцензії).

Графа 15. Вказуються умови постачання щодо «Інкотермс 2010».

Графа 21. Дата заповнення БМR.

Графа 16, 17. Вказується найменування перевізника, його адресу. У цій графі перевізник ставить свій друк.

Графа 20. Для позначок отримувача. Дата отримання вантажу, його друк.

Графа 25, 26. Реєстраційні номери тягача та причепа.

Коментар до заповнення:

У пункті 1 зазначаються реквізити відправника вантажу (найменування, адреса, країна). Крім цих даних, перевізник зобов'язаний записати номер телефону та прізвище контактної особи відправника вантажу на випадок, якщо виникнуть будь-які питання в процесі перевезення (на митниці, у вантажоодержувача). Пункт 2 містить реквізити вантажоодержувача (найменування, адреса, країна). Необхідно також мати номер телефону вантажоодержувача для вирішення питань на митниці при в'їзді в країну, для пошуку офісу одержувача у разі поганого володіння національною мовою одержувача. У пункті 3 вказується адреса місця розвантаження. Якщо адреса місця розвантаження збігається з адресою одержувача, то у перевізника не повинно виникати особливих питань. Але, як правило, у 50% відправників адреса місця розвантаження не співпадає з адресою вантажоодержувача. Це з тим, що вантаж іде відразу на філію, склад чи магазин. У даному випадку перевізнику необхідно мати номер телефону місця розвантаження, а якщо одержувач і місце розвантаження знаходяться в різних містах, то відразу ж у відправника вантажу уточнити маршрут руху, з'ясувавши, чи необхідно заїжджати до вантажоодержувача або відразу їхати за адресою місця розвантаження. У пункті 4 вказуються місце та дата навантаження вантажу. Пункт 5 містить перелік документів, що додаються.

До них відносяться:

• Рахунок-фактура (invoice);
• Відвантажувальна специфікація;
• Сертифікат якості, якщо вантажі мають промислове походження;
• Ветеринарний сертифікат, якщо вантажі мають тваринне походження;
• Карантинний сертифікат, якщо вантажі мають рослинне походження;
• Сертифікат про походження (certificate of origin);
• Акт завантаження;
• Опис цих документів наведено у параграфах 2 — 8.

До пункту 6 заносяться знаки та номери, що позначають клас, підклас небезпечних вантажів, що перевозяться, що класифікуються за Конвенцією ДОПНВ. Особливості перевезення небезпечних вантажів розглянуто у параграфі 2.

Пункт 7 містить кількість місць вантажу. Як правило, до 90% всіх вантажів, що перевозяться автомобілями, знаходяться на піддонах і для перевізника найбільш прийнятним є, якщо в пункті 7 буде вказано кількість піддонів. Це число легко перевірити, визначивши кількість рядів піддонів і помноживши на два (у вантажному відділенні в ряд стає два піддони).

У пункті 8 вказується рід упаковки вантажу (коробки картонні, ящики дерев'яні, бочки металеві або пластмасові, мішки полотняні або поліетиленові тощо).

Найменування вантажу зазначається у пункті 9.

У пункті 10 зазначається код вантажу за класифікацією.

У пункті 11 вказується вага брутто у кілограмах, тобто вага вантажу з упаковкою, а в пункті 12 вказується об'єм, який займає вантаж, у кубічних метрах.

Пункт 13 — вказівки відправника (митна та інша обробка), у цьому пункті містяться реквізити контракту купівлі-продажу вантажу (номер та дата укладання контракту) і, якщо на вивезення товару потрібна ліцензія або дозвіл, зазначаються реквізити цих документів. На полі пункту 13 зображено конверт. Який сенс цього зображення? Справа в тому, що по одному примірнику контракту купівлі-продажу товару, ліцензії або дозволу на вивезення товару з країни має бути надано на митниці, де відбуватиметься митне оформлення вантажу.

Зображення конверта має нагадати вантажовідправнику та перевізнику, що зазначені документи повинні бути на митниці, і якщо вони чомусь не відправлені, вантажовідправник передасть їх у конверті через перевізника. У нижній частині пункту 13 вказано оголошену вартість вантажу. Відповідно до статті 23 (пункт 3) Конвенції КДПВ встановлено межу відповідальності перевізника, що обмежує суму відшкодування в межах $12 за один кілограм недостатньої ваги брутто (8,33×1,46=$12,16). Однак пунктом 6 статті 23 передбачено, що більш значне за своїм розміром відшкодування може вимагатися з перевізника у тому випадку, якщо відповідно до статей 24 та 26 було оголошено вартість вантажу.

У разі оголошення вартості вантажу, що перевищує межу, зазначену в пункті 3 статті 23, оголошена вартість замінює цю межу. Конвенцією передбачено, що за оголошенні вартості вантажу, що перевищує межу відповідальності, перевізнику належить додатковий фрахт на оплату конвою супроводу.

У пункті 14 вказується державний номер напівпричепа або контейнера у разі їх вивезення з-за кордону після тимчасового перебування там. Наприклад, якщо з якихось обставин напівпричіп тимчасово залишили за кордоном (ремонт у зв'язку з ДТП або після діагностичного контролю), то при вивезенні його в країну реєстрації в пункті 14 CMR записується державний номер.

*Оформляється у трьох примірниках: для відправника, перевізника та одержувача.

*Підписується документ відправником та перевізником.

Декларація EX-1

Декларація для товарів, які виготовлені в країнах ЄС та експортуються за межі Євросоюзу. EX-1 дозволяє уникнути сплати місцевого ПДВ. Оформляється документ представниками перевізника чи виробника (постачальника), які мають відповідну ліцензію. Погашується декларація EX-1 під час перетину кордонів Євросоюзу.

Декларація T1

Декларація для супроводу в EC вантажів не є європейським походженням. Оформляється уповноваженими представниками постачальника чи перевізника на митних складах, на кордоні ЄС, якщо вантаж ввозиться суходолом, а під час транспортування авіатранспортом може оформлятися прямо на борту судна.

Система TIR (Transports International Routiers, "Міжнародні дорожні перевезення")

Головна мета системи TIR — спростити перевізникам перетин державних кордонів, а митним органам країн, де прийнята система, дати прозорі правила роботи з транзитними вантажами. Працює TIR у понад 50 країнах світу. А митні органи цих країн уповноважили працювати за цією системою понад 4000 перевізників.

Правила роботи системи:

• вантажі під час перевезення опечатані та виключений будь-який доступ до них (опломбування, спеціальні контейнери);
• вантаж супроводжується книжкою МДП (Міжнародні дорожні перевезення).

Книга МДП (Carnet TIR) — документ, який супроводжує вантаж під час перевезення між митницями одержувача та відправника. Оформляється документ уповноваженими організаціями (в Україні це асоціація автомобільних перевізників) та має вигляд книжки з 4-14 аркушами. Перший лист невідривний, а внутрішні відриваються при проходженні чергової митниці.

ТIR САRNЕТ — це міжнародний митний документ, що дає право перевозити вантажі через кордони держав в опломбованих митницею кузовах автомобілів або контейнерах зі спрощенням митного очищення. Документ покриває автомобільні та залізничні перевезення вантажів (що здійснюються в автофургонах, трейлерах, напівтрейлерах та контейнерах) між державами, які визнали «Митну конвенцію про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки міжнародного дорожнього перевезення (МДП)» 1959 р. та 1975 р. (див. 4). Усі автомобільні транспортні засоби повинні мати відповідні дозволи компетентних органів на їхнє використання. Оскільки видається компетентними органами держави.

Зараз все більше вантажів перевозиться із застосуванням TIR. Це прискорює терміни доставки та зменшує транспортні витрати.

Коносамент – накладна у морських перевезеннях.
Документ, що супроводжує вантаж під час морських перевезень.

Функції та призначення коносамента:

• підтверджує отримання перевізником вантажу та опис стану вантажу;
• служить товарно-транспортною накладною та товаророзпорядчим документом;
• підтверджує договір на перевезення вантажу.

Видається коносамент перевізником відправнику вантажу та свідчить про передачу вантажу до перевезення. Оформляється у трьох примірниках: для відправника, для перевізника та для одержувача. При цьому на одному з екземплярів проставляється друк «Оригінал», а на двох інших – «Копія». Примірник з печаткою «Оригінал» відправляється одержувачу і це дає можливість отримати вантаж.

Дані, що вносяться в коносамент:

• найменування транспортного засобу;
• дані про одержувача;
• дані про відправника;
• дані одержувача;
• дані про місце прийому та навантаження;
• призначення вантажу;
• час та місце видачі документа.

Airwaybill – Авіавантажна накладна.

Документ у авіаперевезеннях.

Авіанакладна не може бути товаророзпорядчим документом, а служить для підтвердження наявності договору перевезення та передачі вантажу перевізнику. З іншого боку, накладна може виконувати роль митної декларації.

Документ готується відправником вантажу (або його агентом) згідно з інвойсом у трьох примірниках:

1. Для перевізника. Підписується відправником та залишається у перевізника;
2. Для отримувача. Підписується відправником та перевізником та залишається у одержувача;
3. Для відправника. Доставляється відправнику вантажу та підтверджує доставку та прийняття вантажу одержувачем.

Дані, що вносяться в авіанакладну:

• пункти відправлення та прибуття;
• перелік документів, що додаються до накладної;
• цінність вантажу;
• сума платежу за перевезення;
• дата оформлення.

*Всю відповідальність за неточність даних в авіанакладній несе відправник

Види накладних:

MAWB: Виписується авіакомпанією та містить інформацію про агентів або відправника в країні відправлення та країні отримання вантажу.
HAWB: Виписується агентом та містить повну інформацію про відправника та одержувача на підставі доданого до вантажу інвойсу.

*Номер накладної завжди є унікальним, і за цим номером можна відстежити положення вантажу.

ADR (фр. Accord Dangereuses Route) – європейська угода про міжнародні перевезення небезпечних вантажів. 

Небезпечний вантаж — це речовини, які під час транспортування створюють ризик шкоди здоров'ю, життю людей та/або навколишньому середовищу. Перевезення небезпечних вантажів, окрім ADR, регулюється відповідно до Тимчасової інструкції «Про перевезення небезпечних вантажів автотранспортом» Міністерства сполучення.

Угода ADR діє на території всіх країн ЄС, а також у Казахстані, Азербайджані, Марокко, в Росії (аналогічна назва ДОПІГ). 

Небезпечні вантажі за характером та ступенем небезпеки: класифікація

Клас 1 – вибухові матеріали, які можуть вибухнути або загорітися. І пристрої, які містять вибухові речовини та засоби підривання, призначені для виробництва піротехнічного ефекту;

Підкласи

1.1 – піротехнічні, вибухові речовини/вироби з небезпекою масового вибуху (миттєве охоплення всього вантажу);
1.2 – піротехнічні, вибухові речовини/вироби, які не вибухають масою;
1.3 – піротехнічні, вибухові речовини/вироби, які мають небезпеку загоряння з незначною вибуховою дією або без неї;
1.4 – піротехнічні, вибухові речовини/вироби, які несуть незначну небезпеку вибуху під час транспортування тільки у разі ініціювання або запалення, що не руйнують пристрої та упаковки;
1.5 – вибухові речовини з небезпекою масового вибуху, які настільки нечутливі, що під час транспортування ініціювання або перехід від горіння до детонації малоймовірні;
1.6 – вироби, які містять нечутливі до детонації речовини та характеризуються низькою ймовірністю випадкового ініціювання;

*Вибухові суміші газів, пари та пилу не розглядаються як вибухові речовини.

Клас 2 – стислі, зріджені охолодженням і розчинені під тиском гази, які відповідають бодай однй із цих умов:

• абсолютний тиск пари при температурі 50°С дорівнює або вище 3 кгс/см2 (300 КПа);
• критична температура нижче 50°С.

За фізичним станом гази поділяються на:

• Стислі. Критична температура нижче -10°С;
• Скраплені. Критична температура дорівнює або вище -10°С, але не нижче 70°С;
• Скраплені. Критична температура яких дорівнює або вище 70°С;
• Розчинені під тиском;
• Скраплені переохолодженням;
• Аерозолі та стислі гази, які попадають під дію спеціальних приписів.

Підкласи

2.1 – незаймисті гази;

2.2 – незаймисті отруйні гази;

2.3 – легкозаймисті гази;

2.4 – легкозаймисті отруйні гази;

2.5 – хімічно нестійкі;

2.6 – хімічно нестійкі отруйні.

Клас 3 – легкозаймисті рідини, суміші рідин, а також рідини, що містять тверді речовини в розчині або суспензії, які виділяють легкозаймисті пари з температурою спалаху у закритому тиглі 61°С і нижче.

3.1 – легкозаймисті рідини з низькою температурою спалаху та рідини з температурою спалаху в закритому тиглі нижче -18°С або мають температуру спалаху в поєднанні з іншими небезпечними властивостями, крім легкозаймистості;

3.2 – легкозаймисті рідини з середньою температурою спалаху – рідини з температурою спалаху в закритому тиглі від -18 до +23°С;

3.3 – легкозаймисті рідини з високою температурою спалаху – рідини з температурою спалаху від 23 до 61°С включно в закритому тиглі.

Клас 4 – легкозаймисті речовини і матеріали, окрім тих, що класифіковані, як вибухові, які здатні під час перевезення спалахувати від зовнішніх джерел займання внаслідок тертя, поглинання вологи, мимовільних хімічних перетворень, а також при нагріванні.

4.1 – легкозаймисті тверді речовини, що можуть спалахувати від короткочасного впливу зовнішніх джерел займання (іскри, полум'я або тертя) і активно горіти;

4.2 – самозаймисті речовини, які в звичайних умовах транспортування можуть мимовільно нагріватися і займатися;

4.3 – речовини, що виділяють займисті гази при взаємодії з водою.

Клас 5 – окислювальні речовини та органічні пероксиди, які можуть виділяти кисень, підтримувати горіння, а також у певних умовах або суміші з іншими речовинами викликати самозаймання та навіть вибух.

5.1 – окислюючі речовини. Вони самі по собі не горючі, але сприяють легкій займистості інших речовин і виділяють кисень під час горіння, тим самим збільшуючи інтенсивність вогню;

5.2 – органічні пероксиди. Здебільшого вони горючі, можуть діяти як окислювальні речовини та небезпечно взаємодіяти з іншими речовинами. Деякі з них легкозаймисті і чутливі до ударів або тертя.

Клас 6 – отруйні та інфекційні речовини, які можуть викликати отруєння, захворювання або навіть смерть. 

6.1 – отруйні (токсичні) речовини, що спричиняють отруєння під час вдиханнія (парів, пилу), потрапляння всередину або при прямому контакті зі шкірою;

6.2 – речовини та матеріали, що мають хвороботворні мікроорганізми, які небезпечні для людей і тварин.

Клас 7 – радіоактивні речовини з питомою активністю понад 70 кБк/кг (нКі/г).

Клас 8 – їдкі та корозійні речовини, які завдають шкоди шкірі, очам, дихальним шляхам, викликають корозію металів та пошкоджують транспортні засоби, споруди, вантажі, а також можуть створити пожежу при взаємодії з органічними матеріалами або деякими хімічними речовинами.

8.1 – кислоти;

8.2 – луги;

8.3 – їдкі та корозійні речовини.

Клас 9 – речовини з досить низькою небезпекою під час транспортування. Вони не віднесені до жодного з попередніх класів, але потребують певних правил для перевезення та зберігання.

9.1 – тверді, рідкі горючі речовини і матеріали, які за певних умов можуть стати небезпечними (горючі рідини з температурою спалаху від +61°С до +100°С у закритій посудині, волокна та інші аналогічні матеріали);

9.2 – речовини, які перетворюються на їдкі та корозійні за певних умов.

Перелік груп "особливо небезпечних вантажів" за ГОСТ 19433-88

1. Вибухові речовини;
2. Радіоактивні речовини;
3. Незаймисті неотруйні гази, що окислюють;
4. Отруйні гази окислюючі;
5. Отруйні гази, окислюючі, їдкі (або) корозійні;
6. Легкозаймисті рідини з температурою спалаху менше мінус 18°С отруйні;
7. Легкозаймисті рідини з температурою спалаху менше мінус 18°С їдкі та (або) корозійні;
8. Легкозаймисті рідини з температурою спалаху від мінус 18°С до плюс 23°С їдкі та (або) корозійні;
9. Легкозаймисті рідини з температурою спалаху від мінус 18°С до плюс 23°С отруйні, їдкі та (або) корозійні;
10. Легкозаймисті тверді речовини їдкі та (або) корозійні;
11. Легкозаймисті тверді речовини, що саморозкладаються при температурі не більше 50°С з небезпекою розриву упаковки;
12. Тверді речовини, що самозаймаються, отруйні;
13. Самозаймисті тверді речовини їдкі та (або) корозійні;
14. Речовини, що виділяють горючі гази при взаємодії з водою, легкозаймисті;
15. Речовини, що виділяють горючі гази при взаємодії з водою, самозаймисті та отруйні;
16. Речовини, що виділяють горючі гази при взаємодії з водою, легкозаймисті, їдкі та (або) корозійні;
17. Окислюючі речовини отруйні, їдкі та (або) корозійні;
18. Органічні пероксиди вибухонебезпечні, що саморозкладаються при температурі не більше 50°С;
19. Органічні пероксиди, що саморозкладаються при температурі понад 50°С;
20. Органічні пероксиди вибухонебезпечні;
21. Органічні пероксиди без додаткового виду небезпеки;
22. Органічні пероксиди їдкі для очей;
23. Органічні пероксиди легкозаймисті;
24. Органічні пероксиди легкозаймисті, їдкі для очей;
25. Отруйні речовини, леткі без додаткового виду небезпеки;
26. Отруйні речовини, леткі легкозаймисті, з температурою спалаху трохи більше 23°С;
27. Отруйні речовини, леткі легкозаймисті, з температурою спалаху більше 23 ° С, але не більше 61 ° С;
28. Отруйні речовини, леткі їдкі та (або) корозійні;
29. Їдкі та (або) корозійні, що мають кислотні властивості отруйні та окислювальні;
30. Їдкі та (або) корозійні, які мають кислотні властивості, окислювальні;
31. Їдкі та (або) корозійні, що мають кислотні властивості, отруйні;
32. Їдкі та (або) корозійні, що мають основні властивості, легкозаймисті, з температурою спалаху від 23°С до 61°С;
33. Їдкі та (або) корозійні, що мають основні властивості, окислювальні;
34. Їдкі та (або) корозійні різні, отруйні та окислювальні;
35. Їдкі та (або) корозійні різні, легкозаймисті, з температурою спалаху не більше 23°С;
36. Їдкі та (або) корозійні різні, легкозаймисті, з температурою спалаху від 24°С до 61°С;
37. Їдкі та (або) корозійні різні, отруйні.

Крім цього договору, у Європі діють ще такі договори для перевезення небезпечних вантажів:

IMDG – договір з перевезення небезпечних вантажів морським транспортом.

ICAO-TI — договір на перевезення небезпечних вантажів авіатранспортом.

RID – договір про перевезення небезпечних вантажів залізничним транспортом. Створено спеціальний список небезпечних речовин ООН (понад 3000 найменувань). Кожна небезпечна речовина, яка внесена до цього списку, має чотиризначний номер – ідентифікаційний – за списком небезпечних речовин ООН. За ним можна дізнатися точну назву небезпечної речовини, яка транспортується.

Дозволяється перевозити небезпечну речовину одного класу лише за призначеними для нього правилами.

Дані класи небезпечних вантажів утворені за:

1. Основною небезпекою речовини під час її транспортування.

2. Фізичним станом речовини під час транспортування (твердий, рідкий, газоподібний).

Якщо речовина має більше однієї небезпеки, то договір визначає головну і додаткову небезпеку. Штучно створені небезпеки не враховуються. Весь перелік небезпечних речовин розбитий на 13 класів. Нумерація від 1 до 9.

Види небезпек

• Вибухонебезпечність;
• Вогненебезпечність;
• Отруйність (токсичність);
• Їдкість (корозійність);
• Радіоактивність;
• Окислення.

Вантажі діляться на класи небезпеки відповідно до класифікації договору ADR:

1 клас – вибухові матеріали та предмети;

2 клас – стислі, зріджені та розчинені під тиском гази;

3 клас – легкозаймисті рідини;

4.1 клас – легкозаймисті тверді речовини;

4.2 клас – самозаймисті речовини;

4.3 клас – речовини, що виділяють займисті гази при зіткненні з водою;

5.1 клас – окислюючі речовини;

5.2 клас – органічні пероксиди;

6.1 клас – отруйні речовини;

6.2 клас – побічні продукти переробки тварин та інфекційні речовини;

7 клас – радіоактивні матеріали;

8 клас – корозійні речовини;

9 клас – інші небезпечні речовини.

Документи ADR

Записи до товарно-транспортних накладних. Накладна має бути написана державною мовою вантажовідправника. Якщо ця мова не є англійською, французькою, німецькою, то додатково пишеться однією з них.

При записі в накладній найменування небезпечного вантажу, що перевозиться, вказується:

1. ідентифікаційний номер UN…(або ANO…)(приклад: 1831).
2. записується повна назва небезпечного вантажу.
3. вказуються клас головної небезпеки (називається номер знаку головної небезпеки) і, якщо є, то клас додаткової небезпеки (у дужках номер знаку додаткової небезпеки) – 8 (6.1), а також вказується група упаковки, якщо вона є.

Небезпечні відходи

Небезпечні відходи, які містять речовини, що є у списку небезпечних вантажів ООН, повинні перевозитися як небезпечні вантажі. Приклад запису: Відходи, UN 1125, бутіламін, 3 (8), II. Письмова інструкція для автоводія, що перевозить небезпечний вантаж — Аварійна картка. Цю картку складає відправник вантажу і не пізніше, ніж перед навантаженням, передає її водієві.

Ця картка складається на кожен небезпечний вантаж або групу небезпечних вантажів з однаковою небезпекою (якщо вантажі належать до одного класу з однаковою небезпекою). Зберігати цю картку необхідно в кабіні автомобіля в доступному місці (наприклад, у Швеції зберігають у кишені дверей водія).

Ця картка необхідна для водія та рятувальним службам для інформації про небезпечний вантаж, що перевозиться, та у разі виникнення ДТП. Картка повинна бути оформлена мовами тих країн, по території яких проходить маршрут перевезення, зрозумілою для водія мовою (кожною мовою країн, що входять в договір ADR). Вантажовідправник погоджує маршрут із перевізником для оформлення мов картки-ек. Він заздалегідь повідомляє перевізника про вантаж, маршрут, додаткові засоби захисту та обладнання. За зміст картки водій відповідальності не несе.

Види упаковок та маркування

Відправник вантажу вибирає упаковку небезпечного вантажу. Подвійна упаковка застосовується та, що не розбирається. Якщо упаковку можна розбирати, тоді вона комбінована. Часто застосовуються IBC (Intermmedian Bulk Container) – контейнер середньої вантажопідйомності до 3000 літрів. Такі контейнери вважаються упаковками.

Необхідно перевіряти маркування вантажу, також бов'язковим є знак небезпеки – ромб з довжиною ребра трохи більше 100 мм. Обов'язкове розташування всіх знаків небезпеки з одного боку упаковки. Надійність упаковки позначається латинськими літерами X, Y, Z. X – дуже надійна.

Групи упаковок І, ІІ, ІІІ. Y – просто надійна. Групи упаковок ІІ та ІІІ. Z – задовільної надійності. Група упаковки лише III. Обов'язково потрібно порівнювати групу упаковки та надійність.